Молодь Рiвненщини
  Головна     Новини     Оголошення     Навчання     Робота     Дозвілля     Спорт     Бібліотека     Книга відгуків     Пошта









<<<


ПОГОРИНА - ДРЕВНІЙ КРАЙ


Олександр ІРВАНЕЦЬ.

Рівненщина. Полісся. Мій край.
В адміністративному поділі — просто область. Протягнена у просторі територія в північно-західному куточку України. Край лісів, озер і боліт. Земля рідкісних рослин і казково гарних краєвидів, на які 10 років тому таки лягла чорна тінь Чорнобильської хмари. Земля древніх міст і великих шляхів, які сполучають Захід зі Сходом. Земля людей — різних і несхожих, та все ж поєднаних повітрям, що ним вони дихають, і самою землею, по якій вони — ступають. Територія області — трохи понад 20 тисяч квадратних кілометрів. Не так вже й мало. Всього лиш уполовину Швейцарії чи Нідерландів, виразно помітних на географічних мапах. Або Ліван і Кіпр, узяті разом. Чи Ямайка й Пуерто-Ріко. Чи, скажімо, центральноамериканська держава Сальвадор. Щоразу, знаходячи цю країну на глобусі, думаєш, що ось і наша область така сама завбільшки.

Рівненщина. Полісся. Наш край.
Вічно межова, порубіжна, гранична земля. Ще якихось сто років тому за Радивиловом починалася вже Австро-Угорщина, а під час останньої війни - дистрикт Галичина. Зі сходу за Корцем до 1939-го лежала УРСР, і з нею разом - велика радянська імперія. Далі на схід кордонів уже не було аж до самої Камчатки. В цьому мали нагоду переконатися чимало уродженців Рівненщини після «золотого вересня» 1939 року. Невидима лінія фронту пролягала у наших лісах і в сорокові, і навіть ще у п'ятдесяті роки. В'їзд  у Рівне зі сторони Луцька
А щодо кордонів природних: межа поліської та лісостепової зон також пролягає по області, відділяючи південну частину від північної. І як докази цього порубіжжя — оборонні споруди на обширах нашого краю: фортеця в Дубні, замки в Корці, Клевані, Острозі, і Тараканівський форт, і польські доти, та й просто залишки окопів, на які й по сьогодні можна часом натрапити на узліссях. Люди жили у цьому краї споконвіків. Свідчать про це і численні висліди археологічних розкопів — навіть поблизу обласного центру, в Бармаках, знайдено рештки стоянки епохи палеоліту.
Свідчать про це і назви населених пунктів, древні, аж сиві: Городище, Межирічі... Від цих найменувань віє духом прадавніх людських осель, багато разів руйнованих, та знову і знову відроджуваних. Половці-кипчаки, турки з татарами, шведська армія Карла XII й французи під проводом Наполеона, польські й німецькі, російські й радянські війська неоднораз прокочувалися дорогами нашого краю зі сходу на захід і з заходу на схід, підминаючи й плюндруючи, залишаючи по собі згарища й пустку, вдів і сиріт, сіючи сльози і біль. Що могло перетривати віки? Будівлі руйнуються і занепадають, дерева старіють і всихають. Навіть ріки змінюють русла, щоправда, Свято-Покровський кафедральний собор. м. Рівне (2001 р.) не завше з власної волі. Один тільки ландшафт лишається тривким у часі, хоча і він не вічний. Про це думаєш, споглядаючи пагорби Мізоцького кряжу чи урвища понад рікою з Надслучанської Швейцарії. Ці самі краєвиди могли бачити люди, які мешкали на цій землі сто, двісті, тисячу років тому. Це — темно-загадковий край купрінової «Олесі», хрестоматійних «Дітей підземелля» Володимира Короленка, історично-містичних оповідей Миколи Костомарова. Край, де збереглися звичаї ще дохристиянської доби. Обряд Водіння Куста — тому переконливий приклад. Це — світлий край науки і культури, осяяний мудрістю давніх філософів і митців, письменників та мислителів, духовних і світських мудреців. Крізь віки лине і ллється в майбуття сяйво Пересопницького Євангелія, Острозької Біблії, «Граматики» Мелетія Смотрицького, Острозького видання «Букваря» Івана Федорова.

<Назад     Далі>





<<<
   Головна     Новини    Оголошення     Навчання     Робота     Дозвілля     Спорт     Бібліотека     Книга відгуків     Пошта